"Остаться чистым и стать зрелым - это самое тяжёлое
и самое прекрасное искусство жизни"
Вальтер Флекс.
Я познаю искусство славной жизни,
Тяжёлое и самое прекрасное.
Идя тропой к заоблачной Отчизне,
Имею руководство Божье, ясное.
Меня Господь очистил кровью праведной,
Завет открыл, чтоб зрелость достигать.
- Живи по Слову, исполняя правильно
Мои Заветы, чтобы побеждать.
И верой отражая стрелы дьявола,
Твори добро, любовью богатей
И отвергай безнравственные правила
Мирских опустошающих идей.
Искусство жизни самое прекрасное
Всем сердцем, всей душою постигай
И на Моё рассчитывай участие -
Лишь Я тебе открою Вечный Рай.
Внимая Господу, живу Писанием.
Поистине тяжёл духовный труд.
Но как приятно Божие внимание!
И как надёжен восхожденья путь!
Усилия. Усилия. Усилия!
Спешить не нужно, отставать нельзя.
Стараньем измеряется - не милями-
Стезя святых, Спасения Стезя.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 7191 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
