Без евгеники, под гармонику.
Не философы. – Не скажи!
Знали прадеды экономику
Много дальше своей межи.
Богатела деревня рожью,
Отправляла на экспорт лен, -
А ещё чтила волю Божью:
Сладок хлеб, коли пот солён.
Нам, учившим Маркса и Бэкона,
Одевать, кормить стало некого, -
В холодильниках – атлас мира,
Поучающих – через край;
Русь лежит побирушкой сирой,
Умерла бы,… да кормит Китай.
Рецензия
Шёлк северный, льны псковские-
Как ночи зимние, долги...
Все, русичи, мы философы:
И, зубы кладя на полку,
Сейчас же в Библию вцепимся;
А Маркса с БэкОном - в печку...
Китай не на Дзен надеется,
да не оплошал, сердешный)))
Неужто величие - прошлое?!
России - Руси осколки
По атласу, по гармонике,
Без хлеба, вина и толку...
Рожь вОлнами, сшиты торбы нам,
А жить - помереть - едино!
Рождаемость - смертность - по миру...
А мне бы - от Неба - сына)))
Чтоб пропадом та евгеника
Пропала с телегонией!
Чтоб полнилась Русь, надеялась
Великою стать Россией!
Варвара Скобарка,
Псков, Россия
Сума легка... Ума - слегка... Сердце... И рука!
Варвара Скобарка - не совсем псевдоним))) Если бы в те годы, когда я родилась, был обычай называть по святцам, была бы Варварой. Впрочем, и имя в честь актрисы Ларисы Голубкиной тоже неплохое))) О нём даже есть у меня поэма "Крылатое имя"
А скобарка я и по месту рождения (Псков), и по духу. Горжусь памятью своих предков,стараюсь подражать им в вере и в добрых делах. Святая княгиня Ольга из наших мест родом, и о ней, о её жизненном пути я осмелилась порассуждать в поэме "Весло и прясло".
Эти и другие произведения я помещаю в своём блоге(ссылка дана) и на сервере стихи.ру http://www.stihi.ru/avtor/varvaraskobarka/
Прочитано 9547 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
